Готель Швейцарський (Swiss Hotel) – вища ліга гостинності
Розповідати, що у Львові ми вперше буде цілком не вірно, але у рамках проекту «Детальний огляд» – таки правда. Тож очікуємо як завжди що Львів готує нам порцію нових відкриттів. Цього разу нам випала нагода вперше зазирнути за ширму загадок місцевого готельного життя. Як і саме місто, готельна індустрія тут є особливою з традиціями та таємницями, тож інтрига зберігалася до останнього.
Пригадую ще навчаючись в університеті Франка під час прогулянок місто виникали образи побуту містян у тих старовинних будівлях та нововідкритих готелях, які також почали з’являтися у старій забудові. Чомусь завжди львівські помешкання промальовувалися в такому собі аристократичному англійському стилі щось на кшталт з романів Артура Конан-Дойля. Напевно там мав бути камін або піч з гарного кахлю, багато антикваріату, без сумніву картини вишукані меблі під старовину ну і ще багато всілякої всячини, яка підкреслювала консервативність міських мешканців. Знаєте, і нарешті таке місце нам вдалося відшукати у Львові. Отож запрошуємо на оглядини з нами в Готель Швейцарський (Swiss Hotel), який, забігаючи наперед скажу, таки зумів створити ефект «вав».
Готель Швейцарський – дорога та розташування
Скажу лишень що від готелю Швейцарський до Площі Ринок у Львові рукою подати, а Король Данило. Володимир Івасюк та Адам Міцкевич (звісно пам’ятники) так взагалі сусіди. Це я про те наскільки готель глибоко інтегрований у середмістя міста. Справді усе поряд, адже вулиця Князя Романа є однією з історичних пам’яток міста, а також паралеллю до ще однієї з найгарніших вулиць – проспекту Шевченка. Тож орієнтирів більше ніж достатньо. Якщо рухатися від пам’ятника Королю Данилу сам готель розташований майже на початку вулиці праворуч.
Якщо ви мандруєте до Львова на власному авто загалом рекомендую для пошуку та під’їзду до готелю таки вдатися до послуг навігатора, оскільки у Львові часто змінюються дорожні схеми руху. Хоча вулиця Князя Романа не достатньо широка, проте готель має свою парковку, яка розміщена через дорогу у дворику Інституту архітектури. Якщо навіть не зорієнтуєтесь на місцевості як запаркуватися – працівники готелю допоможуть вам оперативно впоратися з цим завданням. У нашому випадку за 10 хвилин ми вивантажували обладнання з авто і уже поселялися в готель.
Якщо ж ваш маршрут до Львова пролягає залізницею, від залізничного вокзалу варто скористатися або послугами таксі, або зрештою трамваєм №1. На зупинці «вулиця Дорошенка» через 5-7 хвилин мандрівки ви уже в готелі. Для цього на зупинці вийшовши з транспорту звертаємо ліворуч по ходу трамваю опиняємося на перехресті де звертаємо праворуч на проспект Свободу, яким рухаємося допоки ліворуч не побачимо пам’ятник Адаму Міцкевичу. Перед початком Проспекту Шевченка звертаємо ліворуч. Через декілька метрів перший поворот праворуч – вулиця Князя Романа.
Ну і для естетів пішохідних прогулянок найшвидший варіант дістатися до готелю вулицями С. Бандери, Коперніка, Проспект Свободи становитиме в середньому 40 хв. Ну будемо сподіватися що це буде прогулянка для вивчення міста, адже на цьому шляху багато цікавих пам’яток таких як готичний храм Ольги і Єлизавети, будинок Органної музики, Палац Потоцьких і ін. А от з валізами таки краще вдатися до послуг таксі чи трансферу, який можна замовити в готелі.
Перші враження від Готелю Швейцарський
Бачив його не раз, але ніколи не звертав на нього увагу, оскільки він органічно вписаний в архітектурний ансамбль вулиці Князя Романа. На перший погляд це така собі невелика споруда на 4 поверхи і закрадається побоювання а де ж у цьому маленькому флігелі може розміститися обіцяний 4-х зірковий готель. Та все ж можливість розтягувати простір таки існує. Пригадуєте як в Гаррі Поттера ховалися будівлі чарівників між звичними будинками Лондона. Щось подібне застосовано і тут, проте в ролі чарівників постаралися архітектори. Тож як згодом стало відомо у готелі можна вважати є 7 поверхів. Як так сталося? Трохи архітектурної ілюзії, трохи приєднання сусідніх будівель і вуаля: простір розширено до нормативів 4-х зіркового готелю.
Ще один приємний момент заслуговує окремо звернути на нього увагу. Мова йде про збереження автентичності фасаду. У часі будівельних війн забудовників зі старовиною тут здається знайшли Соломонове рішення і вулиця Князя Романа з появою готелю абсолюно не змінилася і не втратила шарму старовинної вулички.
Заходимо всередину і одразу потрапляємо на рецепцію. Але не те тут головне, а сам інтер’єр холу. Навпроти рецепції хол для зустрічей, бесід та відпочинку. І усе це оздоблено в класичному, я б сказав вікторіанському стилі що здається ось-ось з-за спинки одного з крісел з’явиться люлька Шерлока Холмса і задоволений вираз обличчя доктора Ватсона. Однозначно тут працювала рука дизайнера. Але дивно не те, а дивно як за майже два десятка років готель не втратив своєї дизайнерської автентичності, адже за українською тенденцією більшість керівників та працівників намагаються вставити своє «творче я» що звісно швидко знищує первинний творчий задум. Тут здається такого не сталося і це без сумніву стало ще однією перевагою готелю Швейцарський.
На першому поверсі є ще дві цікавинки на яку не можу не звернути увагу. Першою з них є своєрідна дошка пошани на якій бережно виставлені світлини та автографи почесних гостей. Таких відгуків тут чимало і серед них багато відомих особистостей як з України так і з-за кордону. А друга цікавинка розмістилася окремо біля ліфта – старий бланк меню готелю, який колись був тут на цьому місці. Звісно назва цього праготелю теж «Швейцарський». От і відкрилася таємниця назви нашого героя. Як бачимо історія і традиції це одна з фішок цього закладу. Мало того тут є свої легенди тому логічно трошки розповісти передісторії готелю «Швейцарський».
Готель «Швейцарський» та його історія
Перші письмові спогади про готель з однойменною назвою «Швейцарський» датуються 1894 роком. І він розташовувався саме тут де і сучасний готель. Чому тоді в 19 сторіччі йому дали саме таку назву? Очевидно без кохання тут не минулося. За однією з легенд відкрив на цьому місці міні-готель швейцарський банкір який прибув до Львова шукати своє кохання. Звісно він його знайшов а готель став продуктом сімейного бізнесу. Погодьтесь – гарна і повчальна легенда.
Кажуть що концепція поєднання швейцарського сервісу та галицької гостинності коріннями сягає ще тих часів, як і любов закоханих готельєрів до вина. Так і ця традиція теж відновлена та збережена у сучасному готелі. Згодом час та історія підготувала для цієї будівлі багато змін. Тут був готель Саксонський, згодом антикварна крамничка, та комунальні квартири. І лише у 2006 році у будівлі з’явилися будівельники які провели її реставрації тож з 2007 року готель «Швейцарський» гостинно приймає гостей міста лева. А як приймає – ось це нам доведеться зрозуміти протягом тих декількох днів які маємо на знайомство.
Наш номер в готелі Швейцарський
Пора на ознайомлення. І перше що впадає у вічі – наявність ліфтів у такій старовинній споруді. Але стоп, знаємо що тут була реставрація тому уже нічому не дивуємось. Ліфт великий і головне працює безвідмовно. Відхилюся від теми і згадую попередню мандрівку в Болгарію де в готелі ліфти мали тенденцію змучуватися і не працювати по пів дня. Ну з 4-го поверху ще не проблема спускатися, а от з вищих поверхів – фітнес ще той.
Отримуємо на рецепції ключ-карти і піднімаємося до номера. У нас номер типу «Покращений». Взагалі скажу що у коридорах готелю панують аристократичні сутінки. Викликано це темними кольорами шпалер і бічними світильниками які на щастя світяться цілодобово, тож в сусідній номер не промахнешся. Хоча шкода – поряд жили симпатичні панянки. Піднімаємось на третій поверх і розуміємо що готель вже й не такий малий і простий. Оскільки готель це фактично декілька споруд з’єднаних в один комплекс – тут панують справжні лабіринти ходів що з першого разу не так то просто й розібратися. Чогось на думку спала споруда львівського університету Франка де центральний корпус з’єднаний майже з цілим кварталом переходами, галереями і блукати нам студентам доводилось не раз. У нашій історії адміністратор словами чітко вказав куди рухатися при виході з ліфта тож не заблукали.
Двері нашого номера відкриваємо безконтактним ключем і перед нами міні апартаменти, чи хороми. Не знаю як точно можна назвати це помешкання, бо словом «номер» якось не личить це називати. Після звичних готельних номерів у карпатському регіоні готель «Швейцарський» запропонував щось дещо відмінне і по особливому львівське. Тобто наш не найтоповіший номер мав свою стилістику та дизайн з цікавими фото картинами Львова. Як фотограф цікавлюся авторством робіт. Приємно – знайомий львівський фотограф Сергій Смірнов з яким доводилось перетинатися на фотовиставках. А це ще один аргумент того, що в готелі Швейцарський велику увагу приділяють деталям.
Ну екіпірування номера більш ніж достатнє. Два ліжка, стіл, холодильник, два м’яких крісла, телевізор, чайник. Як перевага – пакетики чаю, кави та цукру, а також пляшок з мінеральними водами. Як згодом дізналися усе входить у вартість номера. Коли відкрили холодильник – там теж багато продуктів, але уже за додаткову платню. Про це можна дізнатися з довідкової книги, у якій зібрано море корисної інформації від правил проживання в готелі до вартості тих чи інших послуг.
Санвузол це окрема тема – площа просто велетенська і гарний дизайн. Тут є повноцінна ванна, але збило з пантелику велетенське вікно, яке сполучає санвузол і сам номер. Звісно воно закривається фіранками, але його функціональне призначення для нас залишалось загадкою аж до моменту допоки з інсайдерської інформації не довідались що таку концепцію власники запримітили в парижських готелях. Оскільки Львів це є місто шоколаду, кави, романтики та кохання – якраз останніми очевидно і керувалися коли запроваджували такий концепт. Ну тут головне щоб будівельники не наплужили і не вивели це вікно в сусідній номер.
Скажу, наше помешкання на наступних декілька днів нам дуже сподобалося. Хоча номер без балкона, але його наявність тут була б зайвою, адже ми у самісінькому серці туристичного міста. Тут важливо добрий клімат-контроль та звукоізоляція. Тут з тим теж все гаразд, хоча на початку у нас виникла дилема. Першим ділом як посхиляємось в номер – шукаємо розетки, адже дуже багато техніки яка потребує живлення та підзарядки. Але у нас виникла проблема з банальним увімкненням світла. Покоївки на поверсі допомогли вирішити ребус. Виявляється комунікаціями готелю управляє електронна система відома під назвою «Розумний дім». Ну що це таке, розповідати не будемо, але в готелях зустрічаємо вперше. Так от коли ви своєю безконтактною карткою відкриваєте двері номера, далі цю карту необхідно вставити у спеціальний кардрідер біля вхідних дверей. Лише в такому разі в номері запрацює уся електромережа. Ось таке поєнання класики та ноу-хау.
Ну і зрештою в перших хвилин зацінили роботу клімат – контролю, адже на вулиці було достатньо спекотно. Звісно це не якесь диво інженерної думки, проте чомусь останні мандрівки в готелях нам потрапляли установки які в ночі були настільки гучними що заснути було просто неможливо. В готелі «Швейцарський», наступні ночі будемо спати спокійно.
Поза номером в готелі «Швейцарський»
Коли освоїлись в номері, розпакували техніку – настав час на оглядини готелю. Ще раз скажу це лабіринти коридорів, великої кількості дверей та вишуканого дизайну. Був би Спілбергом, мабуть у тих коридорах знімав якийсь екшн про пошуки виходу. Усе тут кіношно і навіть фотосесія в простому коридорі може бути цікавою, адже тут дзеркала, декоративні столики вишукані шпалери і стилізоване світло. Ну а сходи це окремий витвір мистецтва.
Та настав момент трошки глобальніше глянути на готель Швейцарський. Річ у тім що сам готель це цілий комплекс цікавих закладів куди входить безпосередньо готель, ресторан італійської кухні Valentino і салон краси «Маска». Та наразі ми починаємо блукати поверхами безпосередньо готелем. Так от що тут є цікавого?
Насамперед це номери, номери, номери. Їх тут аж 35. Тобто в середньому до 70 осіб можна спокійно з комфортом розмістити в одному закладі. Звісно номери поділяються на класи:
- Стандартний економ
- Стандарт
- Покращений
- Півлюкс
- Люкс
- Сімейний Люкс
- Королівський Люкс
Гнучкість щодо фінансів та вибору достатньо велика і розрахована на широку цільову аудиторію. Відвідуючи номери можу сказати що усі вони з індивідуальним вишуканим дизайном і відрізняються в основному площею та певними додатковими опціями. Але загалом що в Стандарті що в Королівському Люксі себе будете почувати по королівськи бо скрізь однаково високий рівень обслуговування.
Але на цьому сюрпризи готелю не завершуються. Тут є повнофункціональний конференц зал з усім необхідним мультимедійним трачинням. Тобто корпоративні виїзди, презентації, семінари – без проблем і з достатньо обширною аудиторією. Також в готелі є достатньо велика ігрова кімната для дітей. Ну без неї ніяк, раз одним з пріоритетів готелю Швейцарський є сімейний відпочинок. Був би малечею звідтіля точно б не виходив.
Наразі розповідаю про те що вдалося безпосередньо побачити і відчути, але згодом з сайту довідуюсь, що на цьому переваги готелю не завершуються. Тут є римська парна, якою може скористатися будь-хто з мешканців готелю. Тут також діє пральна, камера схову ну і зрештою якщо бажаєте помандрувати містом, з екскурсіями також допоможуть.
Як вже згадував в комплекс готелю входить і салон краси з досить широким спектром послуг, тому якщо ви спішите потрапити на якийсь світський раут, концерт – проконтролювати зовнішність і внести корективи – таке місце під руками.
Харчування в готелі Швейцарський
І ось тут згадуючи усі наші історії перебування там розумієш що заголовок цієї частини зі словом «харчування» ну якось не личить цьому розділу. Не знаю, мабуть краще «дегустаційна медитація», чи ще якась версія, бо «харчування» якось воно у цій історії недоречне, не по швейцарськи не по-королівськи.
Для того щоб краще зрозуміти картину і що я маю на увазі трошки теорії. Отож при готелі «Швейцарський» (Hotel Swiss) діє ресторан італійської кухні «Valentino». Я б назвав його комплекс у комплексі, адже цей заклад може функціонувати однозначно як частина готелю і як окремий ресторан. У ньому велика кількість залів і найромантичніше місце – тераса на 7 поверсі готелю. Якщо точніше ми нарахували п’ять залів і терасу. Це зокрема:
- Зелений зал
- Кавовий зал
- Винний зал
- VIP-зал
- Обідній зал
- Оглядова тераса
Кожен з тих залів як окрема республіка зі своїми особливостями, дизайном, спрямуванням. Скажімо винний зал працює у парі з винним погребом. Тобто це професійне місце для дегустації вин з професійним сомельє і найбільшою мабуть картою вин у Львові. З інсайдерської інформації довідалися що найдорожча пляшка вина яка тут є, вартує станом на час написання публікації понад 60 000 грн.
Та настав час підкріпитися. Скажу що часто проживання в готелі «Швейцарський» замовляють одразу зі сніданками, от і ми першим ділом вирішили про дегустувати сніданок в ресторані «Valentino». Процедурно усе виглядає наступним чином: зранку в обумовлений проміжок часу ви навідуєтесь в ресторан. Офіціант приносить вам меню варіантів сніданків. Насправді це було не меню а справжнісінький тест який треба вирішити вірно. Нажаль не можу опублікувати фото нашого експерта Олега, який мені в той момент нагадав студента на екзамені.
Ну от коли усі галочки були відповідним чином поставлені розпочинається найцікавіше. За мить принесли манну кашу з джемом. Ну тарілкою я б цей посуд не назвав – майже як миска. Оскільки були голодні оперативно впоралися з цією стравою. Дуже смачно і ситно. Але стоп а попереду ще сам комплексний сніданок і десерти. Коли принесли Англійський сніданок – зрозумів що ситуація нагадує «уже не можу, але й відмовитися не можу». Справді порція просто гігантська (див на фото). Ну і як на зло смачнюча. Десерт з красунами і полуничним джемом це вже була каторга яку витримали достойно, адже аргумент «смачно» не дав можливості відмовитися від страви. Отож я б назвав сніданок «снідалищем», адже після такого точно до 17 а то й 18 години вечора їсти просто не хотілося. А на нас очікував ще бізнес-ланч і вечірній перекус (які також без сумніву були смачнющі). Цей день у нашому харчовому ланцюжку залишиться мабуть яскравим спогадом на довгі роки.
Насправді окрім розміру порції та смаку запам’яталися страви ще й ресторанною сервіровкою. Ось тут якраз і криється та золота середина між галицькою гостинністю (усього багато і смачно) і швейцарським сервісом (гарно та вишукано). Окреме спасибі офіціантам які були просто супер з гарним почуттям гумору і професійною виправкою.
Про дизайн ресторану взагалі мовчу. Він вишуканий як і стиль самого готелю. Простір ресторану здивував мене швидкою можливістю трансформації під різну кількість людей. Скажімо ми зайняли з командою куток – офіціант оперативно по периметру площу перекрив доступ до нас фіранками створюючи окрему зону закриту від сторонніх очей. Ну і ще один цікавий момент запам’ятався в ресторані – картини що рухалися. Справді якщо звична картина почне вам підморгувати – справа і істина не в вині.
Окремо про терасу ресторану «Valentino».
В продовження теми харчування таки про терасу ресторану «Valentino» треба розповісти все ж окремо, адже це місце давно вийшло за формат ресторанного залу. Це і туристична принада, це і соціальний центр для спілкування і цікавих зустрічей. Що робить це місце унікальним, так це його розташування на даху готелю та краєвиди. Отож насамперед це крутезний оглядовий майданчик та локація для фотографування. Звідтіля відкривається просто неймовірний вид на стару частину Львова з Ратушею, вежами дзвіницями та Високим Замком. Згодом навіть написав про цю фото локацію пост в блозі для фотографів. У Львові не так то й багацько оглядових майданчиків, а тут ми відкриваємо для себе ще один, який по видовищності має свої переваги.
Ще однією фішкою цієї тераси є запровадження цікавих комплексних вечерь у жанрі «Романтичної зустрічі». Одну з таких вирішили випробувати. Ну оскільки в нашій команді одні чоловіки, довелося шукати представницю найсильнішої статі. І тут з роллю моделі успішно впоралась Дзвінка Плаксій, яку рекомендуємо як непересічну і дуже професійну модель. Отож у вечір збираємося усі на терасі де для нас уже був накритий стіл. Професійний сомельє наповнив нам бокали цікавим італійським вином розповівши його історію і особливості смаку. Ну і далі розпочалась фотосесія, результатами якої фотографи залишились задоволені. Ну і наступив найулюбленіший момент коли нарешті можна спожити реквізит. Ще хвилька очікування, адже були і такі випади у нашій туристично-інформаційній практиці коли страви винесли, ми їх пофоткали і їх одразу забрали, аби мовляв фотографи випадково їх не спробували. Ні в готелі Швейцарському все дуже гонорово. Салати супер, лазанья на відмінно, ну а після вина і десерту Наполеон – усі відчули себе не королями а імператорами. Ну це був справді незабутній вечір.
А тепер якщо абстрагуватися від робочого візити лише можу позаздрити тим закоханим парам, які ось так у вечір за вишуканими стравами з чудовим видом на нічний Львів проводять майже усамітнено романтичну зустріч. Ну умію тут робити приємне.
Поза готелем «Швейцарський»
У більшості випадків наші візити у будь-який куточок карпатського регіону відбувалися за формулою: спочатку де зупинитися а потім на що подивитися. Львів випадає з правил, адже сюди їдуть спочатку подивитися, а потім де ще б заночувати. Але припускаємо що ми туристи які приїхали в готель Швейцарський по старій схемі, поселилися і зранку виникає питання: а що подивитися довкола?
Ну питання в контексті Львова справді дивне. Отож найближче на Князя Романа суперовий музей фототехніки «Фіксаж», а далі більшість історичних пам’яток середмістя у 5-10 хвилинах пішої доступності. Це і площа Ринок, і Церква Андрія, і пам’ятники Володимиру Івасюку, Михайлу Грушевському, Ксав’єру Моцарту, Тарасу Шевченку, це Оперний театр, це просто просто велетенський пакет музеїв. Відкриваємо навігатор і на декілька днів пропадаємо в нетрях середмістя. Якщо справді проблемно з навігатором на рецепції вам підкажуть і допоможуть як організувати екскурсії.
Ну теж не могли весь час бути в готелі і пробуємо відкрити щось нове у Львові, хоча щораз це робити важче. Отож нарешті збираємося відкрити для себе львівські підземелля. Мабуть винний погріб готелю надихнув на це. Як об’єкт обираємо підземелля Гарнізонного Храму святих Петра і Павла. Від готелю дійшли до місця за 7 хв. Підземелля просто вразило. Насправді одна з нових пам’яток Львова відкрита у часі відносно недавно тож наше перебування в готелі Швейцарський доповнили ще й атмосферою старовини. Ну наразі розповідати про цю мандрівку не варто адже незабаром окрема публікація на нашому сайті.
Просто до чого ця думка? А до того що готель Швейцарський уже інтегрований у цю історико-туристичну атмосферу стародавнього Львова. Перша екскурсія саме відбувається у його стінах і направляє вас на вірний шлях розуміння атмосфери міста Львова. Тому якщо ви у Львові вперше – починати рекомендую саме з цього місця і це гарантує вам повноту вражень та відчуттів від перебування у Львові.
Як нам готель «Швейцарський»
Тепер під завісу розповіді про враження і підсумки від перебування у готелі «Швейцарський». Так, це вища ліга в туристичній гостинності Карпатського краю. Очевидно до цього зобов’язують ті 4 зірки, які готель переконаний чесно отримав і стандарт тримає до сьогодні. Насправді довелося бувати в 4-х зіркових закладах на курортах регіону. Але маю визнати що там вони проявлялися насамперед в пихатості персоналу і зверхньому ставленні до відвідувачів. Такий собі спектакль з поганою постановкою. Їдучи в готель Швейцарський, 4 зірки швидше лякали аніж радували. Але як показав час – даремно. Від загального враження до дрібниць тут усе продумано до деталей і в інтересах відвідувачів, що приємно вразило. Лишень одна проста деталь що нам щодня замінювали чай, мінеральну воду в номері, побутову хімію в санвузлах уже вказувало на те що імідж понад економію. Постійно усміхнений персонал без нав’язливості і таких ще море деталей залишило просто неймовірні відчуття і гордість за те що і «як треба» наші теж уміють.
Чи були якісь недоліки. Звичайно що так, але при такій кількості переваг вони просто десь загубилися на фоні. Якщо назвати п’ять сильних моментів готелю, я б назвав:
- Дизайн інтер’єрів
- Персонал
- Оглядова тераса
- Винний погріб і винний зал
- Неймовірні страви
Отож, незважаючи на те що все приємно скоро завершується, хотілося б вірити що співпраця з готелем Швейцарський триватиме, адже повертатися сюди бажання є. а усім бажаю таки хоча б раз в житті навідатись до Львова на декілька днів. Ну і якщо поталанить пожити в готелі Швейцарський під час цієї мандрівки – ви щасливчики.
Ярослав БАРАН
Модель: Дзвіна Плаксій
Готель “Швейцарський”
- м. Львів
- вул. Княза Романа 20
- +380 322 403 777
- +380 962 403 777
- https://swiss-hotel.lviv.ua/uk/
Ресторан Valentino
