Слідами легендарної вузькоколійки Верхнє Синьовидне – Майдан
Люблю писати на залізничну тематику, оскільки уже сам механічний витвір цього транспортного дива є неабиякою атракцією. Проте ми на сторінках порталу про Карпати і йтиметься про особливу залізницю – вузькоколійну. Взагалі Карпати в контексті залізниць явище цікаве і наповнене багатим змістом, тож існування тут не лишень звичайної але й вузькоколійної залізниці було питанням часу.
Справді у минулому столітті тут існувала не одна система вузькоколійних залізниць. Досі туристам ще доступна і відома Вигодська вузькоколійка або Карпатський трамвай та Боржавська вузькоколійка. А от про систему Верхнє Синьовидне – Майдан відомо взагалі мало. Туристи та відпочивальники починають задавати питання про неї після туристичних та екскурсійних мандрівок у Довге-Гірське чи до села майдан. Власне також вперше довідався про цю систему під час екскурсійної мандрівки в село Довге Гірське. Тоді серед зупинок було споглядання на меандри ріки Стрий (вигин ріки) і далі ми невеликою стежкою затиснутою між скелею і прірвою над рікою вирушали у напрямку села. І ось що цікаво то і діло під ногами траплялися залізничні шпали. Згодом на наші запитання екскурсовод Микола розповів що саме тут проходила вищезгадана вузькоколійка і саме у цьому районі настав її кінець оскільки скеля зсунулася зруйнувавши фрагмент скельної тераси по якій проходила колія.
Згодом ще один слід цієї системи ми бачили під час екскурсії у село довге. Там збереглися бетонні рештки залізничного моста. Знову ж тоді зібравши усі дані в єдину систему довідалися що у цьому місці була вузькоколійка. Куди вона йшла – невідомо. За переказами місцевих вона тягнулася аж до Польщі. Її використовували як для перевозки лісу так і для пасажирських потреб. Та насправді у цій інформації було як багато домислів так і часточка правди. Та взагалі у наш світ суцільної інформатизації нарешті інформацію отримати стало набагато простіше, тож у вільний час таки вирішив для себе зрозуміти що це була за міфічна колія і куди вона вела.
Що цікаво, отримана інформація вразила своєю масштабністю. Виявляється у будівничих цієї колії плани були значно грандіозніші. За первинною ідеєю тут мала пролягати повноцінна колія маршрутом Верхнє Синьовидне – Кропивник – Турка – Самбір. І насправді якщо б цей план було зреалізовано, даний регіон мав би потужний стимул для туристичного розвитку і мабуть курорт Східниця сьогодні був відомий на весь світ. Цікаво яка б доля тоді склалася з містом Стрий, який сьогодні є потужним залізничним вузлом. Можливо при реалізації першого проекту саме Верхнє Синьовидне могло б стати таким транспортним хабом.
Та все ж сталося як сталося і з задуманого було втілено лишень вузькоколійний варіант по маршруту Верхнє Синьовидне – Майдан. Розпочалося будівництво в 1903 році і то заради промислових потреб, оскільки в Верхньому Синьовидному було побудовано велику пилораму куди звозили ліс з усієї округи. В 1928 році колію було вирішено продовжити у напрямку Турківського району через села Головське та Зубриця. Власне залишки мосту у селі Майдан якраз є частиною цього відгалуження.
Звісно така система передбачала наявність певної інфраструктури. І вона була. Центром стало саме село Верхнє Синьовидне. Тут розміщувалося паровозне депо. Кажуть що цю гілку обслуговували паровози марок ПТ-4 і ВП-1. Щодо ширини колії, вона також змінювалася. Спочатку вона була 800мм а після 1948 року була перешита на звичну у радянський час ширину 750 мм на якій досі працюють усі дитячі залізниці. І ще один цікавий факт: саме ця вузькоколійка одна з перших в Карпатах отримала ліцензію на пасажирські перевезення. Якими вони були наразі важко сказати, але точно було запроваджене туристичне пасажирське сполучення.
Нажаль крах цієї системи наступив у 1968 році. За неофіційними даними причиною стала аварія викликана природнім фактором – зсувом скелі у селі Рибник. Буквально через рік колію було майже повністю розібрано.
Сьогодні існує багато ідей щодо відновлення цієї залізничної гілки. Проте далі ідей справа не рухається. А це і зрозуміло, оскільки на відновлення системи потрібні великі кошти. Та все ж певна група ентузіастів намагається бодай у музейному варіанті відновити частинку історії. Так у селі Коростів що біля Верхнього Синьовидного споруджується музей вузькоколійної техніки, а також на меті відновити фрагмент колії. А наразі для любителів історії залізниць є нагода пройтися слідами цієї залізниця. А для активних туристів та екстремалів у диких та непрохідних карпатських лісах Майдану заховано багато залізничних таємниць. За розповідями очевидців деяким групам у важкодоступних місцях таланило натрапити на фрагменти колії.
Отож вузькоколійка Верхнє Синьовидне залишається ще однією нерозгаданою таємницею для туристів, яка при умові відновлення у майбутньому може суттєво вплинути на розвиток туристичної інфраструктури в Карпатах загалом. До речі пройтися частково слідами цієї легендарної вузькоколійки можна у складі екскурсійних груп з курортів Трускавець, Моршин, Східниця. З останнього можна навіть самостійно організувати пішохідну прогулянку.
